Внутрішньолікарняна інфекція: стан в Україні

У 20-му столітті винахід антибіотиків привело до революції в медицині, що призвело до викорінювання багатьох інфекційних захворювань по всьому світу. Ефективність і доступність антибіотиків призвели до надмірного і безконтрольного їх застосування в медицині і тваринництві. Результатом цього стало поширення стійких штамів мікроорганізмів

У 2014 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), класифікує стійкість до протимікробних препаратів як «серйозну загрозу» для людства. Нозокоміальна або внутрілікарняна інфекція це захворювання інфекційного походження, що виникає у хворого під час його лікування або обстеження в лікувальному закладі або після виписки з нього.

Внутрішньолікарняна інфекція вважається такою якщо вона була відсутня у пацієнта до відвідування лікувального закладу – після відвідування лікарень або проведення специфічних медичних маніпуляцій вдома (внутрішньовенна терапія, сестринський догляд, катетеризація тощо), протягом 48 годин після госпіталізації / маніпуляції, а також в протягом 30 днів після процедури гемодіалізу і протягом 90 діб після перебування в будинку для літніх людей або установах тривалого перебування, за умови, що на момент початку лікування пацієнт не знаходить в інкубаційному періоді іншого інфекційного захворювання.

Офіційні дані

За даними Міністерства охорони здоров’я України, проблеми нозокоміальної інфекції в нашій країні практично не існує, а зареєстровані випадки швидше виняток з правил. Таким чином у 2012 році офіційно зареєстровано всього 7253 випадки внутрішньолікарняної інфекції, що, виходячи із загальної кількості пацієнтів і проведених втручань і маніпуляцій майже в 50 разів нижче, ніж аналогічні показники в країнах ЄС і США.

У країнах ЄС, медичні установи орієнтуються на системні і доказові підходи якості менеджменту!

• ISO 9001 як базовий безумовний стандарт якості менеджменту.
• ISO 15189 та ISO 17025 для клінічних та діагностичних лабораторій
• ISO 13485 для центральних стерилізаційних відділень.

Поширення мультирезистентною патогенної флори створює складну проблему в розвинених країнах світу.

Статистика

Станом на 2008 рік кількість внутрішньолікарняної інфекції в ЄС і США, склала 4500000 та 2 000 000 випадків відповідно. Пряма і опосередкована смертність від внутрішньолікарняної інфекції 38 тис. І 99 тис. Відповідно!

У той же час, офіційно зареєстрованих випадків внутрішньолікарняної інфекції в Україні, станом на 2012 рік, було зареєстровано 7253.

У США смертність від внутрішньолікарняної інфекції вдвічі перевищує смертність від ВІЛ / СНІД та раку молочної залози, разом узятих!

За методикою розрахунків ВООЗ, розрахунковий показник внутрішньолікарняної інфекції знаходиться на рівні 8,7% від усіх пацієнтів, що поступили в стаціонари.Ітак, в 2012 році, загальна кількість пацієнтів в Україні склала 10159000 осіб.

За коефіцієнтом ВООЗ отримаємо розрахункову кількість внутрішньолікарняної інфекції на рівні 883 833 випадків, в корені (в 120 разів!) Відрізняється від даних офіційної статистики міністерства охорони здоров’я.

Так в чому проблема такого нереально низького рівня реєстрації внутрішньолікарняної інфекції?

• низьке фінансування галузі?
• приховування випадків?
• застаріла інфраструктура медичних установ?
• низька кваліфікація персоналу, що відповідає за проведення дезінфекційної обробки і стерилізації?
• невідповідність нормативної та законодавчої бази?

Виявляється, що частина проблеми полягає в нерозумінні проблеми внутрішньолікарняної інфекції та недосконалості законодавства і зокрема вимог наказу міністерства охорони здоров’я.

Наказ № 378 від 10.07.2007 «Про затвердження форм звітності з питань охорони здоров’я та інструкцій щодо їх заповнення».

Зазначений наказ використовує міжнародний класифікатор хвороб, МКБ-10 для реєстрації захворювань населення, який був затверджений Наказом МОЗ «Про затвердження методичних рекомендацій” Кодування захворюваності та смертності відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем охорони здоров’я десятого перегляду »№ 503 від 29.08.2008 та в методичних рекомендаціях з кодування захворюваності та смертності відповідно до Міжнародної статистичної класифікації хвороб 10-го перегляду.

В українських версіях МКБ-10 фактично відсутній класифікатор Y95, який означає «нозокоміальне захворювання». Зате, в українській версії МКБ-10, опублікованому на сайті міжнародного класифікатора на позиції Y95 знаходиться «стан госпіталізму»

Тоді як в версіях ВООЗ та CDC класифікатор Y95 означає саме «нозокоміальне захворювання».

Маємо ситуацію, коли офіційно зазначено кількість випадків внутрішньолікарняної інфекції не розглядається міністерством охорони здоров’я взагалі як проблема, а отже працює принцип «немає статистики – нічого не треба робити», а рішення цієї «неіснуючої» проблеми, переносяться на місцеві бюджети.

Виходячи з вищевказаного, в Україні існує велика нагальна проблема, на яку МОЗ офіційно закриває очі.

ВИСНОВКИ:

• кількість випадків внутрішньолікарняної інфекції в Україні може досягати 900 тис. щорічно, а отже, ефективність існуючої в Україні системи виявлення та реєстрації внутрішньолікарняної інфекції взагалі не відображає реальну критичність ситуації.
• розрахований показник смертності від внутрішньолікарняної інфекції в Україні, який становить майже 50 000 випадків, що становить близько 8% від загальної кількості смертей.
• реєстрація випадків внутрішньолікарняної інфекції приховано під іншими нозологіями, не враховується в офіційній статистиці через неправильні законодавчих вимог, а отже, не враховується в прийнятті управлінських рішень керівництвом МОЗ України та керівництвом країни.
• для мінімізації проблеми нозокоміальних інфекцій в лікувально-профілактичних закладах України необхідно терміново розробити програму профілактики внутрішньолікарняної інфекції на найближчі 5-10 років і забезпечити оновлення законодавчих і нормативних вимог щодо ведення статистики, санітарних норм і правил закладів охорони здоров’я та вимог передстерилізаційного очищення і стерилізації, згідно з сучасним станом нозокоміальної проблеми у світі.