Ускладнення геморою та методи лікування

Гемороєм називають варикозне розширення вен, розташованих поблизу слизової оболонки прямої кишки. Гемороїдальні вузли в задньому проході схильні до набряків і запалень, що спричиняє свербіж, сильні болі, тромбоз розширених вен і кровотечі з них (найпоширеніша ознака хвороби гемороїдальних вузлів).

У занедбаних випадках можливе випадення з анального отвору запалених вузлів. Захворювання частіше зустрічається у чоловіків і має тривалий перебіг, за відсутності своєчасного лікування, що лише ускладнюється. За статистикою кожен п’ятий житель планети страждає на геморой будь-якого ступеня складності.

Розрізняють два види геморою:

  • внутрішній (вузли розташовані високо у прямій кишці та непомітні аж до випадіння);
  • зовнішній (гемороїдальні вузли видно неозброєним оком).

З огляду на стадію недуги лікування геморою може бути як консервативним (медикаментозні засоби), так і радикальним (хірургічне втручання). Усі методики перевірені на багатьох тисячах пацієнтів та абсолютно безпечні з урахуванням досвіду та знання лікаря-проктолога.

Можливі ускладнення геморою

За відсутності своєчасного лікування геморой може ускладнитися.

  • Кровотеча може бути як помірною, так і сильною (до 0.2 л крові на добу). Найбільш інтенсивно проявляється після акту дефекації, але може бути й безпричинною.
  • Випадання гемороїдального вузла – симптом «запущеного», хронічного геморою, що з’являється після тривалих запорів унаслідок витужування пацієнтом калових мас. Вузли спочатку легко «заправляються» назад, потім вони звисають із заднього проходу і травмуються механічно, починається запалення. Больовий синдром не залишає пацієнта.
  • Тромбоз гемороїдального вузла частіше відбувається на вузликах, що «випали» внаслідок кров’яного застою. Розвивається набряк, анальна область різко болісна, вузли починають запалюватися і відмирати. Такий стан потребує негайного оперативного втручання в умовах стаціонару та антибактеріальної терапії.

Консервативне лікування геморою

Медикаментозна терапія переважно спрямована на зняття загострення і бажана до застосування вже на ранній стадії захворювання. Вона містить в собі:

  • Антибактеріальне лікування (Левофлоксацин, Цефоперазон);
  • Нестероїдні протизапальні препарати (Діклофенак, Німесіл);
  • Знеболювальні анальгетики (Баралгін, Анальгін, Пенталгін, Кетанів);
  • Свічки від геморою,що знімають набряклість та місцеве запалення (Анузол, Проктокол, Натальсід, Гінкор Прокто, Реліф);
  • Мазі від геморою (Гепаринова мазь, Лінімент, Ліотон, Мафенід, Проктосіділ, Ауробін, Реліф);
  • Прийняття теплих ванн дає антибактеріальний і знеболювальний ефекти;
  • Прийом проносних засобів для розм’якшення стільця та полегшення випорожнення (Сенна, сольові проносні);
  • Флеботоніки (Детралекс, Цикло 3 Форт);
  • Місцеве застосування гемостатичних губок з колагену для зупинки кровотечі (губка розсмоктується в задньому проході й утворює плівку, що обволікає вузли, що кровоточать).

Найчастіше консервативна терапія лише «заглушує» основні ознаки геморою, але не виліковує його. Для позбавлення від недуги на гемороїдальні вузли необхідно впливати безпосередньо, хірургічними способами.

Радикальне лікування захворювання

Хірургічні методи диференціюють на два типи: малоінвазивні та традиційні. Щадні способи застосовуються частіше традиційних. За статистикою малоінвазивні операції з видалення гемороїдальних вузлів роблять 80% хворих.

Малоінвазивні (щадні) методи лікування геморою мають єдину мету: припинення кровотоку в гемороїдальному вузлі й подальше його відторгнення. Серед них виділяють:

  • Метод інфрачервоної коагуляції (припікання вузла приладом із високою температурою): коагулятором у кількох місцях пропалюється гемороїдальний вузол. За кілька діб він сам відкидається.
  • Склеротерапія – ін’єкція в область біля вузла спеціалізованого препарату, що зупиняє кровообіг.
  • Лігування вузлів методом надягання на їх підстави гумових кілець, що перекривають кровотік.
  • Видалення гемороїдального вузла радіопроменевим скальпелем.
  • THD-технологія видалення гемороїдальних вузлів (трансанальна гемороїдальна деартерилізація) полягає в перев’язуванні головних вузликів артерій, що живлять, в результаті чого вони зменшуються і підіймаються. Метод дозволяє не видаляти великі площі слизової оболонки прямої кишки, не завдає сильних больових відчуттів пацієнту після операції.

Хірургічні методи бувають таких типів:

  • Гемороїдектомія класична показана молодим пацієнтам та людям середньої вікової категорії при сильних кишкових кровотечах та випаданні вузлів. Під час операції лікар робить надріз скальпелем (можливі дії за допомогою лазерного променя та електрокоагуляції) вище за вузол, перев’язує його і відрізає. Слизова оболонка ушивається й обробляється антисептичним розчином. Прогноз після операції позитивний, ускладнення виникають вкрай рідко.
  • Операція методом Лонго показана при тромбозі й запаленні гемороїдальних вузлів, що випадають. Вона полягає у видаленні частини слизової прямої кишки, розташованої трохи вище так званої зубчастої лінії. У результаті пряма кишка ушивається в довжину і стає коротшою, вузли підтягуються вгору і зменшуються.
  • Операція за Мілліган-Морганом полягає в висіченні попередньо добре стягнутих і зашитих спеціалізованою ниткою вузлів електричним ножем (прилад добре припікає судини та мінімізує крововтрати). Між вшитими вузлами залишають фрагменти здорової слизової оболонки для того, щоб уникнути звуження кишки.

Поділитися

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на telegram
Telegram
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на email
Email
Догори