Лікування гнійних ран

Гнійні рани визначаються наявністю некрозу та набряку тканин, появою гною та підвищеним всмоктуванням токсинів. Для успішного лікування таких ран необхідно розуміти основні принципи, що відбуваються в них під час процесів загоєння. Це допоможе максимально відтворити умови для якнайшвидшої регенерації тканин.

До основних завдань лікування можна віднести:

  • видалення гною та змертвілих тканин;
  • зняття набряклості та ексудації;
  • боротьбу із патогенною мікрофлорою.

Раневий процес проходить такі етапи: виникнення запалення, регенерація тканин, епітелізація. Для успішного лікування на кожному з цих етапів виконуються свої завдання.

ЗАПАЛЬНИЙ ЕТАП

На цьому етапі є всі ознаки протікання гнійного процесу в тканинах. У рані можна виявити залишки власних змертвілих тканин, різні забруднення або сторонні предмети, у порожнинах і складках буде скупчення гною. Прилеглі життєздатні тканини будуть набряклими. В цілому організм піддається підвищеній інтоксикації, що виражатиметься у підвищенні температури, загальній слабкості, головних болях та відсутності апетиту. На цій стадії хворому необхідно забезпечити спокій із періодичними перев’язками. У рану вводяться антисептичні речовини, антибіотики внутрішньом’язово. Якщо гній починає виділятися сильніше, застосовуються методи, створені задля створення несприятливих умов життєдіяльності патогенних мікроорганізмів. Необхідно обов’язково провести низку заходів для активування імунобіологічних реакцій, у деяких випадках за допомогою часткового переливання крові. Зменшення гнійної інтоксикації досягається шляхом створення відтоку ранового ексудату. Для цього гнійне вогнище розкривають і дренують. До ранових тканин необхідно особливо дбайливе ставлення, важливо не допустити травмування стінок, щоб зберегти бар’єр, що формується.

РЕГЕНЕРАЦІЯ

На другому етапі лікувальні завдання спрямовані на захист рани від пошкодження та посилення регенерації. Раневий бар’єр на цій стадії вже створений і досить міцний. У раневому виділенні скорочується кількість мікробів, відбувається поступове дозрівання грануляцій. На цьому етапі важливо не допустити розвитку вторинної інфекції. Для цього найчастіше застосовують пов’язки з різними індиферентними мазями, які сприяють епітелізації рани та заповненню її грануляціями. Щоб зберегти та відновити функціональність ураженого органу, можливі показання до застосування фізіотерапевтичних процедур чи лікувальної фізкультури. Якщо рана розташована у нижній частині тіла або на нозі, рекомендується починати з повільної ходьби.

РУБЦЮВАННЯ

На цьому етапі дно рани та її порожнини заповнюються грануляційною тканиною. Головним завданням у цей час є прискорення процесу рубцювання та епітелізації. У цей період не рекомендується застосування препаратів, що стимулюють ріст грануляції, але можна повернутися до застосування антисептиків. Часто домагаються присихання до рани пов’язки, яку надалі зволожують антисептиками та видаляють у міру відшарування через епітелізацію. У домашніх умовах лікувати гнійні рани не рекомендується через великий ризик виникнення ускладнень.

ВАКУУМНА ТЕРАПІЯ (VAC ТЕРАПІЯ)

Реалії життя такі, що кількість хворих на цукровий діабет стрімко зростає. А це захворювання часто має ускладнення у вигляді розвитку хронічних виразкових дефектів нижніх кінцівок, які при неправильному чи неефективному лікуванні ведуть до ампутації. Практично у 15% хворих на цукровий діабет діагностують трофічні виразки та синдром діабетичної стопи. Але наразі цей діагноз не звучить як вирок. За допомогою одного із сучасних методів лікування ранових дефектів з’явилася можливість не допустити ампутації. Цей метод називається вакуум-терапія.

VAC-терапія широко використовується для лікування як гострих ран, так і хронічних. Цей метод розглядається не як самостійний, бо як компонент комплексної терапії. Щоб досягти максимальної ефективності від VAC-терапії, перш ніж прийняти рішення про її використання необхідно дотримуватись наступних правил: Головне звертати увагу на етіологію рани. Чи має вона супутні патології. Це допоможе стабілізувати метаболічний та фізичний стан хворого та забезпечить максимальну адаптацію до терапії. Перш ніж приступити до лікування, необхідно визначити головні цілі лікування та можливі результати.

Вивчивши та контролюючи симптоматику, можна уникнути можливих ускладнень та скоротити тривалість лікування.

ОСНОВНІ ЦІЛІ ВАКУУМ ТЕРАПІЇ

VAC-терапія забезпечує закрите вологе середовище, яке є своєрідним бар’єром для розвитку запального процесу. Цей технічний пристрій дозволяє вилікувати пацієнта у комфортних умовах у максимально короткий період.

До основних цілей такої терапії можна віднести:

  • Зменшення набряку прираневих тканин шляхом видалення ексудату;
  • Збільшення мікроциркуляції у тканинах;
  • активізацію процесу формування грануляції;
  • Істотне зменшення обсягу та глибини рани;
  • Зменшення можливих ускладнень та кількості випадків необхідного хірургічного втручання.

Вакуумна терапія показана також у тих випадках, коли локалізація ран не дозволяє використовувати стандартні методи обробки. Але перш ніж ухвалити рішення про проведення такої терапії, важливо переконатися в чистоті рани та відсутності в ній некротичних тканин.

ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ ВАКУУМНОЇ ТЕРАПІЇ ДЛЯ ПАЦІЄНТІВ

До переваг цього можна віднести:

  • комфорт пацієнта; нема потреби частих перев’язок;
  • можливість щоденної соціальної активності, виконання фізичних вправ;
  • швидке повернення пацієнта до звичайної життєдіяльності;
  • зниження негативних явищ на психіку, відсутність тривоги та депресії.

Ті, хто пройшов процедуру, відзначають такі недоліки:

  • тривале звикання до шуму вакуум-системи;
  • велика вага приладу, особливо для людей старшої вікової категорії та тих, хто має хронічні захворювання.

Як показує практика, застосування вакуум-терапії покращує перебіг усіх вищезгаданих стадій ранового процесу. З її допомогою зменшується набряк прилеглих тканин, покращується місцевий кровообіг, суттєво знижується мікробне обсіменіння рани, що призводить до якнайшвидшого загоєння. Безперечним плюсом застосування VAC-терапії є здатність підтримки вологого середовища у рановій порожнині. Всі ці ефекти призводять до збільшення синтезу сполучної тканини, що рівнозначно загоєнню.

Існує ряд протипоказань щодо терапії. Сюди відноситься високий ризик післяопераційної кровотечі, нориці невизначеної етіології, некротичні рани та несановані вогнища остеомієліту.

До основних показань для застосування процедури є наявність пролежнів, гострих і хронічних ран, виразки венозні або артеріальні, діабетичні або нейропатичні виразки, гнійні рани черевної порожнини, опіки. Вакуумна терапія сприяє швидкому очищенню ран та їх зменшенню у розмірах. Отже, скорочує загальні терміни лікування пацієнта.

Поділитися

Поділитися на facebook
Facebook
Поділитися на telegram
Telegram
Поділитися на twitter
Twitter
Поділитися на email
Email
Догори