Коли викликати дитячого лікаря додому?

Коли вдома маленька дитина, будь-яка мама знає, який складний часом похід до лікаря, навіть просто на плановий прийом зі здоровою дитиною. А якщо малюк захворів? Адже захворювання дитини не завжди дає можливість прийти на прийом в поліклініку до лікаря. Тим більше біль може початися раптово, а якщо дитина ще не говорить, вона не може сказати, що конкретно болить. А поїздка до лікаря може ще більше погіршити самопочуття дитини.

За яких симптомів необхідно обов’язково зробити виклик педіатра додому? При цьому треба пам’ятати, що до приїзду лікаря не можна давати дитині медикаменти на свій розсуд, оскільки ліки можуть спотворити клінічну картину і значно ускладнити правильну діагностику, окрім того, неправильно прийняті ліки можуть погіршити стан малюка.

Отже, симптоми:

• Якщо у дитини підвищилася температура, і тримається, не падаючи кілька годин. Це може бути як при застуді, так і при серйозних інфекційних захворюваннях. Особливо уважними до даного фактору необхідно бути, якщо вік дитини до двох місяців.
• Якщо є ознаки застуди, кашель, біль у горлі, лихоманка.
• Якщо у дитини м’язові та / або суглобові болі.
• Якщо після щеплення з’явилися ускладнення.
• Якщо очі червоні та сльозяться, відбуваються виділення з очей.
• Якщо дитину, особливо до року, щось турбує, вона не спить, відмовляється від їжі, вередує. При здутті живота, при кольках, проносі, блювоті, постійній відрижці у немовлят, необхідно негайно викликати лікаря, а якщо зовсім погано, то невідкладну допомогу. Адже це може бути й отруєння, і апендицит, при якому необхідно обов’язкове невідкладне хірургічне втручання.
• Якщо у дитини з’явився висип. Різні висипання можуть мати різні наслідки. І алергію на будь-які продукти або рослинного або тваринного походження. Також це може бути інфекційне захворювання, такі як вітрянка або краснуха, кір, скарлатина, ентеровірусні інфекції. Причину може встановити тільки кваліфікований лікар.
• Якщо дитина загальмована, непритомніє, у неї ослаблене дихання, сонливість, то також слід викликати лікаря. Це може бути початком інфекційного захворювання або важкої інтоксикації. Якщо дитині потрапив сторонній предмет в ніс, очі, горло, і самостійно витягнути його немає можливості. При опіках будь-якого ступеня також потрібна допомога лікаря. Всі перераховані симптоми в будь-якому випадку повинні насторожити батьків.

І взагалі, якщо дитина поводиться не як зазвичай, то це привід для занепокоєння. Адже від того, наскільки швидко буде поставлений діагноз і призначено лікування, залежить часом і життя, не тільки здоров’я дитини. Тому якщо ви підозрюєте, що щось не так, краще потурбуватися про консультацію до лікаря.

ВАЖЛИВО!

Якщо у дитини серйозна хвороба і її стан стрімко погіршується, краще викликати екстрену “Швидку допомогу” або самим, не відкладаючи, відправитися в лікарню. Слід враховувати наступні ознаки:

• температура постійно підвищується і супроводжується додатковими факторами: дитина постійно плаче, у неї з’являється висип;
• утруднене дихання при частому і / або важкому диханні, у губ і шкіри в цілому блідий колір з відтінком синяви;
• важкий кашель, синюшність слизових і шкіри;
• блювота, що супроводжується підвищенням температури та / або появою висипу;
• багаторазова тривала блювота, особливо з домішкою крові;
• багаторазовий тривалий пронос;
• в калі присутня кров, у калу чорний колір;
• можливий перелом після травми або розтягнення;
• втрата свідомості в результаті травми голови;
• напівсонний стан, ігнорування оточення, погана або відсутня реакція на зовнішні подразники аж до втрати свідомості;
• тривалі судоми з посмикування кінцівок, закочуванням очей, з відсутньою реакцією;
• сильна кровотеча з глибоких порізів;
• великі опіки, особливо з пухирцями;
• неприродні виділення — з вух, уретри, піхви, особливо слід звертати увагу на виділення у новонароджених з пупка;
• якщо припускаєте, що дитина проковтнула не ті пігулки або занадто велику кількість пігулок (наприклад, вітамінів);
• якщо припускаєте, що в природних отворах, наприклад, дихальних шляхах, знаходиться чужорідне тіло, а дитині стрімко стає гірше;
• набухання тім’ячка, при цьому воно має постійний характер, а у дитини знизився тонус м’язів шиї, сонливий млявий стан, боязнь світла і висипання на шкірі;
• западання джерельця, а у дитини сухі губи, також рідкісне сечовипускання і сеча темного кольору.