Антибіотикопрофілактика в хірургії

Антибіотики в хірургії з профілактичною метою використовувалися хірургами давно. Впровадження у практику методів антимікробної профілактики призвело до значного зниження частоти післяопераційних гнійних ускладнень (1-1.5%). Під антимікробною профілактикою в хірургії мається на увазі передопераційне призначення антибіотика коротким курсом для зниження кількості післяопераційних інфекційних ускладнень. Основним завданням антимікробної профілактики є створення оптимальних концентрацій антибіотика у зоні хірургічного втручання від початку операції до закриття рани.

Принципи антимікробної профілактики:

1. Антибіотикопрофілактику необхідно проводити при всіх операціях, коли її клінічна ефективність доведена, а також у ситуаціях, при яких утворення інфекційних ускладнень у галузі хірургічного втручання невідворотне, що може призвести до несприятливих наслідків.
2. При проведенні антимікробної профілактики слід використовувати ефективні, безпечні та економічно обґрунтовані антимікробні препарати з урахуванням їхньої бактерицидної дії проти більшості найбільш ймовірних (з урахуванням операції) збудників хірургічної інфекції.
3. Час введення початкової дози антибіотика повинен забезпечити досягнення оптимальної бактерицидної концентрації як у сироватці крові, так і в області самої операції до моменту виконання розрізу шкіри.
4. Досягнуту оптимальну концентрацію антибіотика на початку операції слід підтримувати не лише протягом усієї операції, а й протягом кількох годин після виконаної операції.

Показання для проведення антибіотикопрофілактики

Антимікробна профілактика найчастіше застосовується у трьох випадках:

Для визначення показань до проведення антимікробної профілактики використовують класифікацію хірургічних ран за ступенем інтраопераційної мікробної контамінації:

1. “Чисті” рани становлять 75% всіх ран і виникають у відносно стерильних умовах (без пошкодження шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, трахіобронхіальної системи). Такі рани є чистими, найчастіше за планових оперативних втручань (видалення ліпом, пластика гриж). Можливість розвитку інфекції становить 1 – 2 % випадків. Через невелику ймовірність нагноєння, післяопераційну рану часто вшивають наглухо. При широкому відсепаруванні тканин, у випадках імплантації протезів при інших травматичних інтраопераційних ситуаціях, рану дренують, найчастіше на короткий термін (1 – 3) дні за допомогою активного дренажу.
2. Умовно забруднені рани виникають при пошкодженні однієї з перелічених вище систем, але при незначному виділенні вмісту. Такі ситуації характерні для чистих оперативних втручань із ймовірним ризиком інфікування (наприклад – екстирпація матки, холецистектомія, колектомія на підготовленому кишечнику). Ризик розвитку гнійних ускладнень у ситуаціях становить 5 – 15 %. Найчастіше операцію закінчують накладенням первинного шва. Рану дренують за показаннями.
3. Забруднені рани – це рани, які перебувають у прямому контакті з інфікованим чи гнійним матеріалом. Такі рани характерні для оперативних втручань із високим ступенем інфікування (наприклад, холецистектомія з гнійним холангітом, деструктивні форми апендициту, відкриті переломи, порушення цілісності кишечника). Ризик розвитку гнійних ускладнень становить від 10 до 50%. Шкіру найчастіше зашивають, але обов’язково дренують тканини у глибині оперативного втручання. Дренажі краще виводити через додатковий розріз.
4. Брудними та інфікованими є рани, які сильно забруднені або виявляють клінічні ознаки інфекційного ураження ще до хірургічного втручання. Це операції з високим ризиком інфікування (наприклад, абсцес, що розкрився, гнійний перитоніт). Імовірність ранової інфекції перевищує 50%, тому у разі ушивання рани на шкіру накладають рідкісні шви (первинно відстрочені), а простір між швами дренують. Такі рани гояться вторинним натягом. Також слід пам’ятати, що наявність інфекції до моменту операції в середньому в 4 рази збільшує ризик виникнення гнійних ускладнень у процесі загоєння.

Антимікробна профілактика проводиться при чистих, умовно забруднених та забруднених ранах. У випадках брудних та інфікованих ран рекомендується проводити антибіотикопрофілактику правила якої відрізняються в принципах, термінах лікування, дозах.